Не я б’ю, верба б’є"... Вже цієї неділі православні християни
святкують Вербну неділю. Традиційно у цей день або напередодні
ввечері люди йдуть до церкви, щоб освятити вербові гілочки. А,
повернувшись додому, вітають своїх рідних і близьких, легенько б’ючи їх
освяченими гілочками, і примовляють: "Не я б’ю, верба б’є, за тиждень
Великдень".
Саме вербові гілочки для освячення обрали невипадково. Адже це дерево
– символ здоров’я, плідності, швидкого росту. Вважається, що саме
торкання її гілок наділяє людину цією цілющою силою. Також, за
традицією, коли Ісус в’їжджав до Єрусалиму, йому під ноги кидали пальму.
Оскільки ці дерева в нас не ростуть, то наші предки вирішили обрати
взамін вербову гілку. Вона в цей час якраз починає квітнути.
Та це не всі традиції, пов’язані із
цим днем. Згідно з обрядом, після того, як гілочкою верби були побиті
всі члени родини, її ховали за образи. Там її тримали аж до наступного
року, адже, за давнім віруванням, верба оберігала від злих сил, які так і
лізуть до оселі.
Окрім того, з давніх-давен є
традиція кидати галузки верби у ванночку, де купають немовлят. Особливо
тих, що хворіють. Після купання у вербі діти ставали здоровими. Коли
настає новий рік і нова Квітна неділя, то гілку верби спалюють.
