Пасха, Воскресіння Христове - найбільше християнське свято. Саме в цьому святі полягає основний зміст православної віри — адже сам Господь явився людиною, помер за все людство та воскреснувши позбавив світ від влади смерті та гріха.

---

Радість з неба нам являє,
Паска красна десь вітає,
Радуйтеся щиро нині -
Бог дав щастя всій родині,
Бог дав радість нам з небес -
Христос воскрес!Христос воскрес!

Не я б’ю, верба б’є"... Вже цієї неділі православні християни святкують Вербну неділю. Традиційно у цей день або напередодні ввечері люди йдуть до церкви, щоб освятити вербові гілочки. А, повернувшись додому, вітають своїх рідних і близьких, легенько б’ючи їх освяченими гілочками, і примовляють: "Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень".

Саме вербові гілочки для освячення обрали невипадково. Адже це дерево – символ здоров’я, плідності, швидкого росту. Вважається, що саме торкання її гілок наділяє людину цією цілющою силою. Також, за традицією, коли Ісус в’їжджав до Єрусалиму, йому під ноги кидали пальму. Оскільки ці дерева в нас не ростуть, то наші предки вирішили обрати взамін вербову гілку. Вона в цей час якраз починає квітнути.

Та це не всі традиції, пов’язані із цим днем. Згідно з обрядом, після того, як гілочкою верби були побиті всі члени родини, її ховали за образи. Там її тримали аж до наступного року, адже, за давнім віруванням, верба оберігала від злих сил, які так і лізуть до оселі. 

Окрім того, з давніх-давен є традиція кидати галузки верби у ванночку, де купають немовлят. Особливо тих, що хворіють. Після купання у вербі діти ставали здоровими. Коли настає новий рік і нова Квітна неділя, то гілку верби спалюють.

Ми українці!

В моїм серці Україна

"Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна...". Які це прості і разом з тим прекрасні слова. Велика і священна любов до України жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок. Рідний край починається для нас не лише з хрещатого барвінку, верби та калини, без яких, як кажуть, нема України. Не тільки з маминої хати та стежини, що одним -- одна біля воріт.

Він починається для нас з прадавніх коренів нашого роду. Багато славних синів і дочок України відійшло у небуття, але навічно залишилися у нашій пам'яті.

Україна -- це тихі води і ясні зорі,зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна -- це наша предковічна земля, відома світові хлібом-сіллю і піснею. Тарас Григорович Шевченко заповідав нам:

Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую мінуту
За неї господа моліть!

 

 17 березня у 3-А класі відбулося свято "В моїм серці Україна". На цьому святі діти у віршах і піснях передали свою любов до Батьківщини. А також згадали про славних синів українських, які сьогодні захищають незалежність нашої держави.

 

Хай пролісок перший дарує вам ніжність,

А сонце весняне дарує тепло

У березні вітер несе хай надію

І щастя, і радість, і тільки добро ! 

Перед Богоявленням Христа,
  Дається вам вода свята.
       Хай свята водичка
    Скропить ваші личка,   
      І окропить ззовні,
      Щоб були здорові!
    Хай окропить хату,
  Щоб в ній зла не знати,
   Скропить всю родину
         І всю Україну,
    Щоб жила щасливо!
    Колись на світанні,  
Сам Христос хрестився у
         ріці Йордані !